Метою ринкового нагляду в Європейському Союзі є забезпечення дотримання необхідних вимог на всій території ЄС. Споживачі, працівники та інші користувачі мають право на рівноцінний рівень захисту на всьому ринку, незалежно від походження продукту. Крім того, ринковий нагляд є важливим для інтересів економічних операторів, оскільки він допомагає усунути недобросовісну конкуренцію.
Державам-членам необхідно вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб продукт був розміщений на ринку та/або введений в експлуатацію лише в тому випадку, якщо він відповідає всім необхідним вимогам щодо безпеки.
Нагляд за ринком є обов’язком компетентних органів відповідно до законодавства відповідної держави ЄС, що ґрунтується на узгодженому законодавстві Європейського Союзу.
Компетентні органи з питань застосування законодавства несуть відповідальність за виконання положень щодо нагляду за ринком.
Органи з нагляду за ринком повинні співпрацювати з органами, відповідальними за зовнішній прикордонний контроль, відповідно до статті 3 розділу III Регламенту (ЄС) № 765/2008. У рамках такої співпраці органи, відповідальні за прикордонний контроль, можуть, на запит органів нагляду за ринком, передавати інформацію, яку вони отримали у зв’язку з випуском продукції для вільного обігу та яка необхідна для виконання завдань органів нагляду за ринком.
Органи, відповідальні за зовнішній прикордонний контроль, та органи з нагляду за ринком захищають комерційну таємницю або зберігають персональні дані відповідно до чинного законодавства.
Органи з нагляду за ринком повинні забезпечити ефективний нагляд за ринком на основі концепції нагляду. Концепція нагляду має включати, зокрема:
· збір та оцінка інформації з метою виявлення основних недоліків та потоків товарів,
· підготовка та впровадження програм нагляду за ринком як основи для перевірки продукції;
· програми нагляду за ринком мають регулярно оновлюватися.
Національні наглядові органи повинні надавати органам ринкового нагляду інших держав-членів допомогу в обсязі, необхідному для виконання їхніх завдань, проводити відповідні перевірки на основі адекватних зразків та в адекватному обсязі, щоб встановити, чи відповідають продукти вимогам, і зобов’язані враховувати встановлені принципи оцінки ризиків, скарг та іншої інформації.
Рішення про те, чи становить продукт серйозний ризик, має ґрунтуватися на відповідній оцінці ризику, яка враховує характер небезпеки та ймовірність її виникнення.
У державах-членах створено наглядові органи, відповідальні за ринок, які мають необхідні ресурси та повноваження для здійснення своєї наглядової діяльності — для моніторингу продукції, що розміщується в ЄС, та у разі недотримання вимог вживати належних заходів для забезпечення відповідності узгодженим вимогам. Наглядові органи здійснюють нагляд відповідно до принципу пропорційності, тобто дії мають відповідати ступеню ризику або недотримання вимог, а вплив на вільний обіг товару не може бути більшим, ніж це необхідно для досягнення цілей нагляду.
Нагляд за ринком здійснюється державними органами. Це, зокрема, гарантує неупередженість наглядових операцій. Наглядовий орган може передати субпідряд на діяльність з моніторингу продуктів, розміщених на ринку, іншому неупередженому органу, якщо наглядовий орган, як і раніше, несе повну відповідальність за сам процес, зокрема за юридичні дії, та приймає всі рішення щодо того, як, де та коли будуть проводитися контрольні заходи.
Нотифіковані органи виключені з усіх видів наглядової діяльності, щоб провести чітке розмежування між оцінкою відповідності (тобто операцією, що відбулася до розміщення продукту) та наглядом за ринком (тобто операціями, що відбуваються після того, як продукт було розміщено на ринку) з метою уникнення конфлікту інтересів. Якщо акредитований орган (Центр сертифікації продукції) та орган нагляду перебувають під одним і тим самим вищим органом влади у державі-члені, то лінії відповідальності мають бути організовані таким чином, щоб забезпечити незалежність нагляду від оцінки відповідності.
Кожна держава-член може прийняти рішення щодо інфраструктури нагляду за ринком. Немає жодних обмежень у розподілі відповідальності між органами на функціональній або географічній основі, якщо нагляд є ефективним і охоплює всю національну територію. Як наслідок, правові та адміністративні інфраструктури нагляду відрізняються від однієї держави-члена до іншої. Це вимагає особливих зусиль, щоб забезпечити еквівалентний рівень захисту в усьому Європейському Союзі, незважаючи на те, що повноваження з нагляду обмежуються територією кожної держави-члена. Держава-член ЄС не має права знижувати ефективність нагляду нижче, ніж передбачено положеннями, але має право посилити нагляд, ухвалюючи власне національне законодавство.
Директиви «нового підходу» містять положення, що вимагають від держав-членів інформувати Комісію або інші держави-члени ЄС про інформацію, отриману в ході наглядових операцій. Якщо продукт вилучається з ринку держави-члена, то ця держава-член повинна якомога швидше повідомити Комісію про причини такого заходу.
У Європейському Союзі існує координація співпраці різних контрольних наглядових органів, відповідальних за забезпечення дотримання Закону про безпеку продукції, зокрема щодо нагляду з метою оптимізації інформації для цільових груп ризику в електротехнічному та машинобудівному секторах. У ЄС відбувається постійний обмін інформацією між наглядовими органами країн-членів, створено систему надання митними органами цільової інформації про продукцію, яка не відповідає вимогам. Завдання будь-якого наглядового органу — запобігти розміщенню продукції, яка становить ризик для споживачів.
Важливим елементом нагляду є перевірки на виставках. Ця діяльність є дуже важливою, зокрема, тому, що продукцію, яка не відповідає вимогам, можна виявити ще до того, як вона з’явиться на ринку ЄС. Шляхом консультацій та співпраці з експонентами можна запобігти розміщенню на ринку ЄС продукції, що не відповідає вимогам. Учасники виставок повинні дотримуватися вимоги щодо розміщення інформації про відповідність продукції законодавству ЄС, вказуючи про це на своєму стенді, зокрема про наявність маркування CE. Введення в оману потенційного споживача не вітається.
Єдиний простір об’єднує 28 держав Співтовариства та три держави Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ).
Нагляд за внутрішнім ринком Союзу має забезпечуватися вже на митних кордонах, що має гарантувати високий рівень захисту суспільних інтересів країн. Усі вироби, що потрапляють на ринок Союзу, повинні відповідати вимогам щодо безпеки здоров’я та безпеки на робочих місцях, захисту прав споживачів, екологічної безпеки та інших аспектів безпеки загалом. Безпека продукції на території ЄС має бути гарантована незалежно від країни виробництва.
Митні служби єдиного простору зобов’язані гарантувати цю безпеку у випадках, коли до країн ЄС експортується продукція з третіх країн.
Контроль на кордоні та контроль на внутрішньому ринку — найефективніший спосіб гарантувати, що продукт відповідає всім вимогам законодавства та є безпечним для людини й навколишнього середовища. Митні органи та органи нагляду контролюють продукцію до її вільного обігу на ринку. Продукція, що потрапляє на територію країн Європейського Союзу, в обов’язковому порядку повинна підтверджувати свою відповідність документально.
Залежно від виду та призначення виробу, потрібно надати або Сертифікат (Certificate), або Декларацію відповідності ЄС (EC Declaration of Conformity), якщо продукція підпадає під дію Директив, які визначають порядок маркування знаком СЕ (CE Mark), Сертифікат або Декларацію, у випадках, коли це не вимагається, надаються результати випробувань або реєстраційні посвідчення, що визначено законодавством (Директиви, Рішення, Регламенти) Співтовариства.
Митні органи, що контролюють зовнішні кордони ЄС, зобов’язані співпрацювати з органами контролю товарів, що надходять до Співтовариства. Це досягається шляхом вироблення спільного підходу до взаємодії різних служб контролю та обміну інформацією.
Безпека продукції та дотримання вимог контролю здійснюються відповідно до Регламенту № 765/2008.
Регламент встановлює чіткі правові рамки для контролю виходу продукції на ринок ЄС та чіткі зобов’язання національних компетентних органів, зокрема митних органів країн Європейського Союзу. Регламент визначає підхід до контролю імпортованих товарів щодо вимог безпеки, наявності всіх супровідних документів, зокрема сертифікатів та декларацій.
У разі відсутності зазначених документів органи влади зобов’язані провести відповідні перевірки характеристик виробів за рахунок постачальника або імпортера; продукція випускається на внутрішній ринок лише в тих випадках, коли характеристики були підтверджені та видано відповідні документи.
Митниця має такі повноваження відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008:
Наразі митні служби та контролюючі органи всіх країн Європейського Союзу мають спільну базу даних щодо продукції, яка не відповідає вимогам; інформація про неї розміщується в режимі реального часу. При складанні своїх національних програм з нагляду враховуються потреби митниці. Ці програми враховують фактори, які можуть вплинути на пріоритети наглядових органів. З цією метою митниця повинна забезпечувати достатній обсяг ресурсів для виконання процедури щодо недопущення на ринок невідповідних продуктів, контролювати економічних операторів з високим рівнем ризику.
