Директива щодо низьковольтного обладнання є однією з директив, що визначають нанесення СЕ маркування на продукцію.
Незважаючи на те, що в новій Директиві про низьку напругу не було внесено істотних змін, були технічні зміни, що вимагають від виробників проведення та документування адекватного аналізу та оцінки ризиків. Виробник також має додатковий обов'язок визначати, чи є узгоджений європейський стандарт повністю адекватним для продукту. Також необхідна додаткова оцінка аспектів безпеки, пов'язана з тим, які компоненти включені в виріб.
Необхідність проведення тестування зразків є обов'язковою вимогою. При необхідності, виробник веде реєстр скарг, невідповідного електрообладнання та відкликання продукції.
Обладнання повинно супроводжуватися інструкціями та інформацією про безпеку мовою, яка може бути легко зрозуміла споживачами та іншими кінцевими користувачами.
Виробники, які мають підстави вважати, що їх обладнання не відповідає вимогам Директиви 2014/35/ЄС, повинні негайно вжити коригувальних заходів, зняти його з реалізації, якщо це необхідно. Крім того, національні наглядові органи повинні бути повідомлені про недотримання вимог безпеки та про заходи, вжиті для усунення невідповідності.
В інструкції користувача повинні бути вказані всі можливі ризики та як їх можна уникнути. Оцінка ризиків є основою всієї безпеки.
Першим кроком у процесі оцінки ризику є ідентифікація продукту. У сфері узгодженого законодавства ЄС цей крок повинен поєднуватися з визначенням відповідних правових вимог та інших положень, таких як узгоджені стандарти або інші засоби, що дають презумпцію відповідності вимогам законодавства.
Законодавство про гармонізацію законодавства охоплює широкий спектр продуктів, небезпек і впливів, які як перекриваються, так і доповнюють один одного, в тому числі, що стосуються низьковольтного обладнання. Для одного і того ж продукту може знадобитися кілька законодавчих актів, оскільки надання або введення в експлуатацію може виконуватися тільки в тому випадку, якщо продукт відповідає всім застосовним положенням і коли оцінка відповідності була проведена відповідно до всіх застосовних законодавчих актів про узгодження Союзу.
Небезпека - це властивість, включаючи аспекти поганої роботи продукту, яка може призвести до заподіяння шкоди. Правильне визначення та оцінка релевантності цих небезпек значною мірою залежить від застосовного законодавства про гармонізацію Союзу, в якому визначаються основні вимоги, які повинні виконуватися продуктом для забезпечення високого рівня захисту здоров'я та безпеки або інших відповідних суспільних інтересів.
Ідентифікація небезпек повинна також ґрунтуватися на застосовних узгоджених стандартах, що використовуються виробником. Стандарти також служать еталоном для дотримання. У виняткових випадках продукт може відповідати відповідному узгодженому стандарту, але тим не менш представляє небезпеку. У такому випадку цілком може бути недолік у відповідному узгодженому стандарті.
Оскільки істотні вимоги повинні дотримуватися залежно від небезпеки, властивої даному продукту, виробники повинні провести власний аналіз ризиків і визначити основні вимоги, що застосовуються до даного продукту. Цей аналіз повинен бути задокументований і включений в технічну документацію, якщо оцінка ризиків не буде покрита узгодженим стандартом. Якщо використовується тільки частина гармонізованого стандарту, то повинні бути повністю задокументовані ризики, які не покриваються ним.
Будь-яка інформація щодо маркування, така як інструкції та попередження, що супроводжують продукт, має життєво важливе значення для розуміння намірів виробника. Така інформація може описувати межі використання та ідентифікувати передбачуваних користувачів.
Виробник зобов'язаний визначити суб'єкти ризику, об'єднати небезпеки кінцевого продукту і розробити «Сценарій шкоди», який описує, як небезпека впливає на споживача.
В описі сценарію шкоди ще не враховуються будь-які ймовірності. Проте важливо дуже детально описувати ключові компоненти небезпеки, предмета, продукту та обставин
Основною проблемою при визначенні сценарію шкоди є невизначеність щодо відносин між небезпекою або ризиком і кінцевим впливом на об'єкт. Небезпека може відбуватися на регулярній основі або може бути випадковою.
Необхідно визначити потенційну шкоду, серйозність шкоди та ймовірність. Оцінка ймовірності для кожного кроку сценарію забезпечує прозорість оцінки ризику.
