Сертифікація продукції в Європейському Союзі
Держави-члени Європейського Союзу мають різні правові системи. У тих випадках, коли необхідно узгодити юридичні вимоги чи адміністративні положення, Європейська комісія визначає рішення, які після схвалення Радою Європи називають директивами. У кожній директиві вказується досягнутий консенсус та терміни запровадження узгоджених домовленостей у законодавство всіх країн-членів. Більшість Директив Нового Підходу визначають вимоги щодо безпеки продукту.
Деякі з них включають інші аспекти, такі як. наприклад, енергозбереження, метрологічна точність показань засобів вимірювання, транспортна безпека деяких пристроїв.
Відповідно до прийнятої концепції, обумовленої універсальністю застосування Директив, питання, які вони охоплюють, сформульовані у загальному вигляді. Положення Директив вказують насамперед мети, які мають бути досягнуті, та напрямки дій, що ведуть до їх досягнення та залишають користувачеві свободу вибору способів досягнення зазначених цілей. Директиви є директивами повної гармонізації, та їх положення замінюють відповідні національні вимоги, які мають бути скасовані. Директиви нового підходу адресовані державам-членам, які зобов'язані належним чином перенести їх на рівень національного законодавства. Вони передбачають маркування СЄ з деякими винятками. Існують законодавчі Акти, які визнають принципи Нового та Глобального Підходу, але не передбачають маркування СЄ. Цей знак підтверджує, що продукт відповідає всім вимогам директив ЄС і що відповідну процедуру оцінки відповідності було завершено.
Процедури оцінки відповідності поділені на низку окремих операцій (так звані модулі), які різняться залежно від продукту (наприклад, дизайн, прототип, повне виробництво), методу оцінки (контроль документів, затвердження типу, забезпечення якості). Узгодженість законодавства обмежена основними вимогами. Детальні технічні характеристики включені до гармонізованих стандартів. Гармонізовані стандарти, номери яких опубліковані в Офіційному журналі Європейських співтовариств та передані до збірки національних стандартів, вважаються такими, що відповідають основним вимогам (презумпція відповідності). Виробник може продемонструвати відповідність вимогам, застосовуючи гармонізовані стандарти до продукту, і в цьому випадку він має привілей презумпції відповідності.
Однак застосування єдиних стандартів є добровільним, тому виробник не може застосовувати їх та демонструвати відповідність таким чином, як він обирає, наприклад, на основі інших специфікацій, власних чи зарубіжних.
Цей підхід також є шлюзом, що дозволяє оцінити відповідність нових продуктів, які можуть представляти ризики і для яких немає узгоджених стандартів. Деякі продукти можуть охоплювати багато директив Нового підходу. Виробник повинен мати загальне уявлення про існуючі Директиви та мати можливість визначати застосовність до продукту узгоджених стандартів.
Незважаючи на добровільний характер останніх, рекомендується використовувати їх, якщо вони є, тому що це найпростіший, найнадійніший і найдешевший спосіб продемонструвати відповідність продукту вимогам ЄС.
Директиви та Регламенти Європейського Союзу, які вимагають наявність на продукції обов'язкового СЄ маркування.
